Информационный блок

Только для зарегистрированных пользователей

Вход на сайт


Дослідження представників психологічної школи права на шляху вирішення правових проблем сучасності

Опубликовано: в Вс, 09 февраля 2014

Дослідження особливостей психологічної школи права стає все більш актуальним у зв’язку зі складною та суперечливою взаємодією феноменів права та закону у сучасних умовах. Ми спостерігаємо все більше визнання пріоритету прав людини на міжнародному рівні, в тому числі по відношенню до державного суверенітету, і в той же час підвищується розуміння правового плюралізму, цінності юридичних уявлень традиційних східних суспільств та західних субкультур. Настають значні зміни в формі та змісті правових систем сучасного Світу. Однак в країнах Східної Європи у зв’язку із недостатнім розумінням соціально-психічних основ правотворчості та законотворчості, нормативного врегулювання суспільної поведінки, мотивації законних та протизаконних дій, великої кількості інших явищ, політика реформ несе непослідовний та необґрунтований характер, а правові реформи обмежуються другорядними аспектами. Так, країни Африки відчувають на собі широку рецепцію кодифікованого законодавство європейських країн. В англосаксонській правовій системі все більшу роль починають відігравати статути у якості джерела права, а в романо-германській системі – судова практика. Вищезазначені проблеми потребують вирішення на більш глибокому, філософсько-правовому рівні, що актуалізує звернення до різноманітних розумінь феномену права у правовій думці минулого.
Деякі автори стверджували, що саме психічні, особливо емоціонально-інтелектуальні відношення формують суспільство та його рух . Ми також вважаємо, що саме позатеоретичні психічні процеси є реальністю, що відтворюють велику кількість соціальних факторів та мотивують соціальноадекватну та неадекватну поведінку. Саме у вивченні глибинних непохідних невербалізуємих основ психіки варто шукати відповіді на багату кількість питань філософсько-правового характеру. Тому вищезазначені соціальні процеси сучасного Світу, а також і власно теоретичні потреби, створюють актуальною необхідність дослідження психічних основ соціального життя, права та закону, теоретичні переосмислення старих домінуючих напрямків пізнання, критику результатів та способів отримання знань про правову психіку, та перш за все, правової емотивності.
Роль правової емотивності в мотивації поведінки людини в соціальній сфері часто недооцінюється. Однак окремі сторони цього феномену вивчаються такими науками як юриспруденція, психологія, філософія, фізіологія, соціологія та інші. У той же самий час існують підходи, що обмежені вивченням окремих аспектів правової емотивності. Актуалізація проблеми філософського освоєння емоціонально-правової реальності ускладняється практичною відсутністю філософії загальної емотивності. Для цього необхідна теоретична рефлексія світоглядного рівня з приводу проблем правової емотивності як цілісного явища. При цьому низький рівень вивчення правової емотивності окремими науками вимушує значну долю дослідження присвятити правовій конкретиці.
Постановка та рішення філософсько-правових проблем правової емотивності надає змогу створити парадигмальну основу для подальших наукових досліджень, зберігаючи розуміння правової психології на історичному рівні, а також рішення проблем загального праворозуміння.
Отже, очевидним є факт необхідності дослідження окремих аспектів психологічної теорії права крізь призму філософсько-правових концепцій сучасності, також існує потреба в подальшому вивчені та узагальнені ідей, які були оформлені видатними науковцями – представниками психологічної школи права, що надасть можливість осягнути глибину і особливості зазначеної теорії.
До вчених, які мали відношення до дослідження особливостей психологічної школи права, там тим чи іншим чином внесли свій вклад до становлення психологічної школи права та, можна сказати, були сучасниками Л.Петражицького, відносимо М.Алексєєва, Я.Бермана, Г.Гінса, Д.Дембського та інших. У своїх роботах вони вступали в полеміку з автором психологічної школи права, намагалися вписати зміст його вчення у загальний контекст розвитку філософії права. Також були спроби порівняти зазначений підхід з теорію К.Маркса, частіше на користь першого. До таких авторів відносимо М.Резунова, М.Рейснера, В.Зорькіна ті інших. На сьогоднішній час серед сучасних авторів, в працях яких присутній інтерес до психологічної школи права відносимо А.Літвінова, С.П’яткіна, В.Ралько, В.Копоть та інших.
Підсумовуючи можливо зазначити, що велика кількість питань, які ставилися в наукових працях засновника психологічної школи права Л.Петрпажицького залишалися та залишаються недослідженими належним чином. Навіть Л.Спірідонов та І.Честнов, написавши вступне слово до видання праці Л.Петражицького «Теорія права і держави у зв’язку з теорією моральності» зазначають, що немає ні одного прикладного дослідження, яки сприсалося б у своїй програмі емпіричного вивчення юридичної дійсності від теоретичних ідей Л.Петражицького як своєї наукової основи .
Однак, не зважаючи на вищезазначене, недослідженими являються проблеми, що знаходяться за межами філософської науки, юриспруденції та психології, які могли б вирішити питання визначення природи права як психологічного явища, центральними елементом якого є правова емотивність і, в цьому контексті найважливішими є дослідження самого Л.Петражицького.